“Іван Антонюк – добровольцем на фронт!”

Untitled-19

Голова Турійської “Батьківщини Молодої” добровольцем пішов у Збройні сили України!

На перший погляд, в Іванові тяжко вгледіти лідера. Небагатослівний, радше говорить про справи, порожніх балачок уникає. З уважністю слухає співрозмовника, коли хоче знати думку про ту чи іншу подію. Погляд при розмові не фокосується на людині, а спрямований в далечінь. Про людей з таким поглядом кажуть – вони не ходять – вони літають. Та політ мрії не є завадою в успішному вирішенні справ, які потребують організаторських здібностей і прагматичного підходу. Вже не перший рік Іван Антонюк очолює Волинську організацію Молодого Руху України. При його керівництві кожного року стали відвідувати Говерлу до 70 молодих членів організації і бажаючих з Волині. Іван постійно є у складі організаційного комітету фестивалю патріотичної пісні «Бандерштат». Задавався метою створити футбольну молодіжну команду – копітка робота увінчалася успіхом, футболісти здобули переможні кубки. Неписаним правилом в статуті є догляд за пам’ятниками і могилами вояків УПА та воїнів Великої Вітчизняної війни.

Брав активну участь в Революції гідності, також безпосередньо займався організацією доставки допомоги на Майдан. Смерть побратимів вразила юнака і зародила ідею увіковічнити якимось чином подвиг майданівців. Що може бути вічним і живим, уподібнюватися до капель крові на бруківці Майдану. Звичайно – троянди. Хорошу ідею підтримала голова районної ради Ольга Черен. Іван збирав кошти по організаціях та домівках і закупляв кущі троянд, які щороку будуть квітнути у Турійську на алеї Небесної сотні.

Вже, збираючись в зону АТО, нагадав батькові, щоб не забув про недосаджені кущі троянд, мовляв, Ольга Миколаївна обіцяла, що приїдуть люди заберуть прикопані біля хати кущі та досадять…

… А зі службою в Івана цілковита історія навпаки… Коли дехто шукає шпаринки і знайомства, щоб уникнути святого обов’язку чоловіка – стати на захист Вітчизни, то Іван задіяв всі свої зв’язки, аби потратипи у лави бійців. Рішення медичної комісії було категоричним – непридатний до війська. Він знехтовав ним і нині проходить підготовку як доброволець, водієм-механіком БМП.

Untitled-1

Я зустрів його у Турійську саме тоді, коли хлопець йшов у пункт мобілізації писати заяву. На моє запитання, чи батьки знають про його рішення, усміхаючись відповів, що для них це буде сюрпризом, аби менше часу лишилося на вмовляння і хвилювання. Ця молода людина ніколи не горіла бажанням «засвітитися» на шпальтах видань чи на телебаченні, вона просто робить свою справу за покликанням і совістю. Хтось навіть скаже – всупереч здоровому глузду, який понукає до самозбереження. Але слід пам’ятати – у тих, хто здатний змінити світ, глузд тихого обивателя спить, бо говорить макстмалізм і жертовність.

за метеріалами Турійської районної газети  “Народне слово”, автор – Микола Стець.

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *